Відправте заявку, щоб отримати консультацію
Як вас звати?
Ваш телефон
Кредитори і подружжя: складні питання судової практики

Перебування осіб у шлюбі – одна із форм людської взаємодії. Як і інші, сімейні відносини можуть інколи підносити не зовсім приємні сюрпризи. Одним із таких сюрпризів може стати раптово виниклий для одного із подружжя борг.

В загальному, можливість звернутись до «другої половинки», коли перша не виконує свій обов'язок зі сплати заборгованості, регламентується ст. 65 СК України. У Кодексі закріплено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Наведене, звичайно, неодноразово підтверджувалось судовою практикою.

Так, ВП ВС у справі № 638/18231/15-ц, а згодом КЦС ВС у справі № 205/5882/18 звернув увагу, з-поміж іншого, що обов'язок подружжя перед кредитором є до того ж солідарним, а не має поділятися навпіл: якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.

У такому разі інший з подружжя, котрий не згоден нести солідарну відповідальність, може оскаржити вимогу кредитора, якщо доведе факт витрачання отриманих у борг коштів не в інтересах сім'ї.
Все – в сім'ю
Ось тут ми тісніше стикаємось з формулюванням «в інтересах сім'ї».

Частина 2 ст. 65 СК України встановлює загальне правило, котре полягає у тому, що при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя.

Під час розгляду вказаної вище справи № 638/18231/15-ц ВП ВС навіть звернулась до Словника української мови для тлумачення слова «союз», яким визначається шлюб у розумінні СК України. Розкривши союз як «тісну єдність, зв'язок між чимось», ВП ВС прийшла до висновку, що законодавцем в СК України було закріплено презумпцію спільності інтересів подружжя.

Тягар доведення ж зворотного покладається на того з подружжя, хто заперечує спільність інтересів на момент запозичення коштів.

До прикладу, у справі № 752/7501/18 дружина боржника заперечувала свій обов'язок перед кредитором чоловіка саме на підставі того, що останній використав отримані кошти не в інтересах сім'ї, а на власні цілі.

КЦС ВС під час перегляду висновків судів попередніх інстанцій, вказав на занадто формальний підхід до розгляду справи:

«… суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами.

Більше того, апеляційний суд жодним чином не дослідив докази, подані ОСОБА_3 на підтвердження факту використання коштів не в інтересах сім 'ї, а в інтересах приватного підприємства Аякс МК
».

Скасування постанови апеляційного суду та передача справи на новий розгляд, що мали місце у наведеній справі, залишають надію на уникнення невиправданого покладення зобов'язання на того з подружжя, хто не мав жодного відношення до укладення договору позики/кредиту.

#1
Відшкодуванню підлягає вартість майна, розміщеного на земельній ділянці, вартість насаджень, водних джерел, витрати на поліпшення земель, неодержаний дохід.

Розміри збитків визначаються відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків.

#2
Відшкодування збитків має передувати розірванню договору.

#3
Для того, щоб визначити розмір збитків радами створюються цілі комісії, до яких входять не тільки ті, хто будуть їх відшкодовувати та ті, кому вони заподіяні, але і представники Держгеокадастру, фінансових органів, Держекоінспекції та інш.

Строк відшкодування збитків – не пізніше 1 місяця після затвердження акту комісії.

#4
Оскільки відшкодування збитків це необхідна умова для розірвання договору і повинно передувати такому розірванню, вже не є важливим чи буде про це зазначено радою у своєму рішенні, чи буде звертатись орендар з відповідною заявою та чи згодна рада на таке відшкодування.

Отже, за умови одночасного виконання усіх перелічених застережень, орган місцевого самоврядування приймає рішення про розірвання договору.

У даному рішенні має бути обов'язково зазначено: відомості про земельну ділянку, про договір, що підлягає розірванню; обґрунтування суспільних потреб, особу, якій ця земельна ділянка передається та умови такої передачі.

Після прийняття рішення, ОМС звертається до орендаря задля розірвання договору та узгодження визначальних питань.

У випадку надання користувачем своєї згоди на умови, висунуті органом місцевого самоврядування, питання закривається десь тут. Громада отримує земельну ділянку, користувач – відшкодування та квиток на квест з пошуку нової землі.
А раптом – розлучення?
Перейдемо до ще менш радісної ситуації - кошти позичались дійсно в інтересах сім'ї, згодом сім'ї не стало, а борг залишився. Що відбувається в такій ситуації?

Судова практика виходить з позиції, що розлучення – не є перешкодою для солідарної відповідальності подружжя.

Показова у багатьох питаннях Постанова ВП ВС у справі № 638/18231/15-ц містить також вказівку на ст.ст. 68, 69 СК України, відповідно до якої розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Поділити таке майно подружжя може незважаючи на розірвання шлюбу.

Отже, ВП ВС прийшла до висновку: той факт, що особи не врахували відповідних боргових зобов`язань при укладенні договору про поділ майна подружжя, не може доводити відсутність цих спільних боргових зобов`язань у колишнього подружжя.

Виходить, що боргові зобов'язання, нарівні з іншим майном, мають бути враховані під час поділу спільного сумісного майна подружжя, інакше заборгованість так і залишиться спільною.

Зазначене знайшло прояв і у справі № 638/17330/16-ц. Суть полягала в тому, що між дружиною та третьою особою було укладено договір позики задля придбання квартири, яка під час поділу спільного майна подружжя була розділена між колишнім подружжям в рівних частках.

З огляду на той факт, що зобов'язання за договором позики дружина виконала самостійно вже після розлучення, вона звернулась до суду із вимогою про визнання заборгованості спільною та стягнення з відповідача на її користь частини боргу в якості регресу.

Верховний Суд підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанції, які вказали на факт виконання позивачкою обов'язку за відповідача, а отже на її право отримати відшкодування частини сплачених нею грошових коштів.

У той же час, поділ спільного майна подружжя не може використовуватись як засіб уникнення виконання зобов'язання за кредитним договором чи договором позики, про що неодноразово вказував Верховний Суд, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника (справа № 337/474/14-ц).
Не тільки в горі, а й в радості
Якщо питання солідарної відповідальності подружжя, в цілому, розглянуто на практиці всебічно, то ось можливість існування зворотної ситуації наразі дослідженою назвати важко.

Чи може подружжя виступати «солідарними кредиторами» у відносинах із боржником?

Таке питання постало у нашій практиці в одній зі справ. Суть в тому, що кредитор – дружина уклала договір позики, а боржник свій обов'язок з повернення коштів не виконує.

Після відкриття провадження у справі щодо стягнення заборгованості стало відомо про наявність у чоловіка кредитора додаткових доказів у вигляді листування з боржником, в якому останній визнає заборгованість та підтверджує часткове виконання зобов'язання.

Клопотання представника позивача про долучення та забезпечення доказів було залишено без задоволення. В ухвалі, з-поміж іншого, суддя зазначила, що чоловік кредитора не є стороною спірних правовідносин, а тому його листування з боржником не може бути використано в якості доказів у справі.

Під час апеляційного оскарження винесеної ухвали, ми звертаємось все до тієї ж ст. 65 СК України (договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для іншого з подружжя).

Видається логічним, що у випадку розпорядження спільним сумісним майном одним із подружжя, права щодо такого майна, зокрема права кредитора, виникають також у іншого з подружжя.

На нашу думку, зворотне трактування наведеної норми є доволі формалізованим та обмежуючим права іншого з подружжя.

Справді, невже у той час, коли чоловік чи дружина мають відповідати всім своїм майном за борги навіть свого колишнього подружжя, особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, не можуть окремо один від одного вести спілкування із, по факту, спільним боржником.

Але головне питання, як на нас, чи може інший з подружжя, який формально не є кредитором за договором позики і його стороною, отримувати кошти від боржника як солідарний кредитора?

Наше бачення таке, що у випадку укладення одним чоловіком або дружиною договору позики, інший з сім'ї має бути наділений рівним правом на отримання часткового або повного виконання зобов'язання як особа, що є спільним сумісним власником позиченого майна.

Принаймні, у випадку ініціювання судового провадження, така особа не має бути цілком відсторонена від розгляду справи, а докази, якими вона володіє, мають враховуватись судом.

На сьогоднішній день провадження за нашою апеляційною скаргою вже відкрито, а ми перебуваємо в очікуванні позиції суду з приводу описаної ситуації та сподіваємось отримати відповіді на відкриті питання.
Дмитро Шаповал
Адвокат, керуючий партнер Glagos
Автор:
Єлизавета Кострікова
Юрист
Автор:
Залишайте заявку, і ми зв'яжемось з Вами найближчим часом